1 А первосвященики з старшими й книжниками, та ввесь синедріон, зараз уранці, нараду вчинивши, зв'язали Ісуса, повели та й Пилатові видали. 2 А Пилат запитався Його: Чи Ти Цар Юдейський? А Він йому в відповідь каже: Сам ти кажеш... 3 А первосвященики міцно Його винуватили. 4 Тоді Пилат знову Його запитав і сказав: Ти нічого не відповідаєш? Дивись, як багато проти Тебе свідкують! 5 А Ісус більш нічого не відповідав, так що Пилат дивувався. 6 На свято ж він їм відпускав був одного із в'язнів, котрого просили вони. 7 Був же один, що звався Варавва, ув'язнений разом із повстанцями, які за повстання вчинили були душогубство. 8 Коли ж натовп зібрався, він став просити Пилата зробити, як він завжди робив їм. 9 Пилат же сказав їм у відповідь: Хочете, відпущу вам Царя Юдейського? 10 Бо він знав, що Його через заздрощі видали первосвященики. 11 А первосвященики натовп підмовили, щоб краще пустив їм Варавву. 12 Пилат же промовив ізнов їм у відповідь: А що ж я чинитиму з Тим, що Його ви Юдейським Царем називаєте? 13 Вони ж стали кричати знов: Розіпни Його! 14 Пилат же сказав їм: Яке ж зло вчинив Він? А вони ще сильніше кричали: Розіпни Його!... 15 Пилат же хотів догодити народові, і відпустив їм Варавву. І видав Ісуса, збичувавши, щоб розп'ятий був. 16 Вояки ж повели Його до середини двору, цебто в преторій, і цілий відділ скликають. 17 І вони зодягли Його в багряницю і, сплівши з тернини вінка, поклали на Нього. 18 І вітати Його зачали: Радій, Царю Юдейський! 19 І тростиною по голові Його били, і плювали на Нього. І навколішки кидалися та вклонялись Йому... 20 І коли назнущалися з Нього, зняли з Нього багряницю, і наділи на Нього одежу Його. І Його повели, щоб розп'ясти Його. 21 І одного перехожого, що з поля вертався, Симона Кірінеянина, батька Олександра та Руфа, змусили, щоб хреста Йому ніс. 22 І Його привели на місце Голгофу, що значить Череповище. 23 І давали Йому пити вина, із миррою змішаного, але Він не прийняв. 24 І Його розп'яли, і поділили одежу Його, кинувши жереб про неї, хто що візьме. 25 Була ж третя година, як Його розп'яли. 26 І був написаний напис провини Його: Цар Юдейський. 27 Тоді розп'ято з Ним двох розбійників, одного праворуч, і одного ліворуч Його. 28 І збулося Писання, що каже: До злочинців Його зараховано! 29 А хто побіч проходив, то Його лихословили, головами своїми хитали й казали: Отак! Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш, 30 зійди із хреста, та спаси Самого Себе! 31 Теж і первосвященики з книжниками глузували й один до одного казали: Він інших спасав, а Самого Себе не може спасти! 32 Христос, Цар Ізраїлів, нехай зійде тепер із хреста, щоб побачили ми та й увірували. Навіть ті, що разом із Ним були розп'яті, насміхалися з Нього... 33 А як шоста година настала, то аж до години дев'ятої темрява стала по цілій землі. 34 О годині ж дев'ятій Ісус скрикнув голосом гучним та й вимовив: Елої, Елої, лама савахтані, що в перекладі значить: Боже Мій, Боже Мій, нащо Мене Ти покинув? 35 Дехто ж із тих, що стояли навколо, це почули й казали: Ось Він кличе Іллю! 36 А один із них побіг, намочив губку оцтом, настромив на тростину, і давав Йому пити й казав: Чекайте, побачим, чи прийде Ілля Його зняти! 37 А Ісус скрикнув голосом гучним, і духа віддав!... 38 І в храмі завіса роздерлась надвоє, від верху аж додолу. 39 А сотник, що насупроти Нього стояв, як побачив, що Він отак духа віддав, то промовив: Чоловік Цей був справді Син Божий! 40 Були ж і жінки, що дивились здалека, між ними Марія Магдалина, і Марія, мати Якова Молодшого та Йосії, і Саломія, 41 що вони, як Він був у Галілеї, ходили за Ним та Йому прислуговували; і інших багато, що до Єрусалиму прийшли з Ним. 42 А коли настав вечір, через те, що було Приготовлення, цебто перед суботою, 43 прийшов Йосип із Ариматеї, радник поважний, що сам сподівавсь Царства Божого, і сміливо ввійшов до Пилата, і просив тіла Ісусового. 44 А Пилат здивувався, щоб Він міг уже вмерти. І, покликавши сотника, запитався його, чи давно вже Розп'ятий помер. 45 І, дізнавшись від сотника, він подарував тіло Йосипові. 46 А Йосип купив плащаницю, і, знявши Його, обгорнув плащаницею, та й поклав Його в гробі, що в скелі був висічений. І каменя привалив до могильних дверей. 47 Марія ж Магдалина й Марія, мати Йосієва, дивилися, де ховали Його.