1 І говорив Елігу та й сказав: 2 Чи це полічив ти за право, як кажеш: Моя праведність більша за Божу? 3 Бо ти говорив: Що поможе тобі? Яку користь із цього я матиму більшу, аніж від свойого гріха? 4 Я тобі відповім, а з тобою і ближнім твоїм. 5 Подивися на небо й побач, і на хмари споглянь, вони вищі за тебе. 6 Як ти будеш грішити, що зробиш Йому? А стануть численні провини твої, що ти вчиниш Йому? 7 Коли праведним станеш, що даси ти Йому? Або що Він візьме з твоєї руки? 8 Для людини, як ти, беззаконня твоє, і для людського сина твоя справедливість!... 9 Від безлічі гноблення стогнуть вони, кричать від твердого плеча багатьох... 10 Та не скаже ніхто: Де ж той Бог, що мене Він створив, що вночі дає співи, 11 що нас над худобу земну Він навчає, і над птаство небесне вчиняє нас мудрими? 12 Вони там кричать, але через бундючність злочинців Він відповіді не дає. 13 Тільки марноти не слухає Бог, і Всемогутній не бачить її. 14 Що ж тоді, коли кажеш: Не бачив Його! Та є суд перед Ним, і чекай ти його! 15 А тепер, коли гнів Його не покарав, і не дуже пізнав про глупоту, 16 то намарно Йов уста свої відкриває та множить слова без знання...