1 Мій сину, на мудрість мою уважай, нахили своє ухо до мого розуму, 2 щоб розважність ти міг стерегти, а пізнання хай уста твої стережуть! 3 Бо крапають солодощ губи блудниці, а уста її від оливи масніші, 4 та гіркий їй кінець, мов полин, гострий, як меч обосічний, 5 її ноги до смерти спускаються, шеолу тримаються кроки її! 6 Вона путь життя не урівнює, її стежки непевні, і цього не знає вона. 7 Тож тепер, мої діти, мене ви послухайте, не відходьте від слів моїх уст: 8 віддали ти від неї дорогу свою, і не зближайсь до дверей її дому, 9 щоб слави своєї ти іншим не дав, а роки свої для жорстокого, 10 щоб чужі не наситились сили твоєї й маєтку твого в чужім домі!... 11 І будеш стогнати при своєму кінці, як знеможеться тіло твоє й твої сили, 12 і скажеш: Як ненавидів я те напучування, а картання те серце моє відкидало! 13 І не слухав я голосу своїх учителів, і уха свого не схиляв до наставників... 14 Трохи не був я при кожному злому, в середині збору й громади!... 15 Пий воду з криниці своєї, і текуче з свого колодязя: 16 чи ж мають на вулицю вилиті бути джерела твої, а на площі потоки твоєї води? 17 Нехай вони будуть для тебе, для тебе самого, а не для чужих із тобою! 18 Хай твоє джерело буде благословенне, і радій через жінку твоїх юних літ, 19 вона ланя любовна та серна прекрасна, її перса напоять тебе кожночасно, впивайся ж назавжди коханням її! 20 І нащо, мій сину, ти маєш впиватись блудницею, і нащо ти будеш пригортати груди чужинки? 21 Бож перед очима Господніми всі дороги людини, і стежки її всі Він рівняє: 22 власні провини безбожного схоплять його, і повороззям свого гріха буде зв'язаний він, 23 помиратиме він без напучування, і буде блукати в великій глупоті своїй!...