1 Тими днями, коли було знову багато народу, а їсти не мали чого, покликав Він учнів Своїх та й промовив до них: 2 Жаль мені тих людей, що вже три дні зо Мною знаходяться, та їсти не мають чого. 3 А коли відпущу їх голодних до їхніх домівок, то ослабнуть у дорозі, бо деякі з них поприходили здалека. 4 І відказали Йому Його учні: Звідки зможе хто нагодувати їх хлібом отут у пустині? 5 А Він їх запитав: Скільки маєте хліба? Вони ж повідомили: Семеро. 6 Тоді Він народу звелів на землі посідати. І, взявши семеро хліба, віддавши подяку, Він поламав і дав учням Своїм, щоб роздати. А вони роздавали народові. 7 І мали вони трохи рибок; і Він їх поблагословив, і роздати звелів також їх. 8 І всі їли й наїлися, а з позосталих кусків сім кошів назбирали... 9 А їдців було тисяч з чотири! 10 І всів Він негайно до човна з Своїми учнями, та й прибув до землі Далманутської. 11 І вийшли фарисеї, і почали сперечатися з Ним, і, Його випробовуючи, хотіли від Нього ознаки із неба. 12 А Він тяжко зідхнув у Своїм дусі й промовив: Якої ознаки цей рід вимагає? Поправді кажу вам, що родові цьому ознака не буде дана! 13 І покинув Він їх, усів знову до човна, і на той бік відбув. 14 І забули вони взяти хліба, і крім одного буханця, у човні не мали з собою нічого. 15 А Він їм наказував та говорив: Стережіться уважливо фарисейської розчини й розчини Іродової! 16 Вони ж міркували й казали один до одного, що хліба не мають вони. 17 А Ісус, знавши те, промовляє до них: Чого ви міркуєте, що хліба не маєте? Чи ви ще не знаєте й не розумієте? Чи ще маєте серце своє затверділим? 18 Мавши очі не бачите, і мавши вуха не чуєте? І не пам'ятаєте, 19 коли п'ять хлібів Я ламав на п'ять тисяч, скільки повних кошів із кусків ви зібрали? Вони кажуть до Нього: Дванадцять. 20 А як сім на чотири тисячі, скільки кошиків повних з кусків ви зібрали? І відказують: Сім. 21 І сказав Він до них: Ви ще не розумієте?... 22 І приходять вони в Віфсаїду. І приводять до Нього сліпого, і благають Його, щоб доторкнувся до нього. 23 І взяв Він сліпого за руку, та й вивів його за село. І послинивши очі йому, поклав руки на нього, і питався його, чи що бачить. 24 І, зиркнувши, сказав той: Я бачу людей, які ходять, немов би дерева... 25 Потім знов Він поклав Свої руки на очі йому, і прозрів той, і одужав, і виразно став бачити все! 26 І послав Він додому його й наказав: До села й не заходь, і нікому в селі не розповідай! 27 Потому пішов Ісус й учні Його до сіл Кесарії Пилипової, а в дорозі питав Своїх учнів, говорячи їм: За кого Мене люди вважають? 28 Вони ж відповіли Йому, кажучи: За Івана Христителя, другі за Іллю, а інші за одного з пророків. 29 І Він запитав їх: А ви за кого Мене маєте? Петро Йому в відповідь каже: Ти Христос! 30 І Він заборонив їм, щоб нікому про Нього вони не казали! 31 І почав їх навчати, що Синові Людському треба багато страждати, і Його відцураються старші, і первосвященики, і книжники, і Він буде вбитий, але третього дня Він воскресне. 32 І те слово казав Він відкрито. А Петро узяв набік Його, і Йому став перечити. 33 А Він обернувся й поглянув на учнів Своїх, та й Петру докорив і сказав: Відступись, сатано, від Мене, бо думаєш ти не про Боже, а про людське! 34 І Він покликав народ із Своїми учнями, та й промовив до них: Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста та й за Мною йде! 35 Бо хто хоче душу свою зберегти, той погубить її, а хто згубить душу свою ради Мене та Євангелії, той її збереже. 36 Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але душу свою занапастить? 37 Або що назамін дасть людина за душу свою? 38 Бо хто буде Мене та Моєї науки соромитися в роді цім перелюбнім та грішнім, того посоромиться також Син Людський, як прийде у славі Свого Отця з Анголами святими.