1 Павел, слуга Божий, апостол асе Ісуса Христа, по вірі вибраних Божих і зрозумінню правди, що по благочестю, 2 в надїї вічнього життя, котре обітував Бог, що не обманює, перед вічними часами, 3 явив же часу свого слово своє проповіданнєм, котре менї доручено по повелінню Спасителя нашого Бога. 4 Титу, правдивому синові по спільній вірі: Благодать, милость, мир од Бога Отця і Господа Ісуса Христа, Спаса нашого. 5 На те зоставив я тебе в Критї, щоб остальне довів до ладу і настановив до всїх городах пресвитерів, як я тобі повелїв. 6 Коли хто непорочен, однієї жінки муж, мав вірних дітей, недокорених за розврат, або непокірних. 7 Треба бо єпископу без пороку бути, яко Божому доморядннкояі, щоб не собі годив, не був гнївливий, не пяниця, не сварливий, не жадний поганого надбання, 8 а був гостинний, любив добре, (у всьому) мірний, праведний, преподобний, вдержливий, 9 щоб державсь вірного слова по науцї, щоб умів і напоминати здоровою наукою і докоряти противних. 10 Багато бо непокірних, марномовцїв і обманщиків, найбільше ж которі з обрізання, 11 їм треба роти позатуляти; вони всі доми розвертають, навчаючи чого не треба, ради скверного надбання. 12 Сказав же один о них, власний їх пророк: Критяне завсїди брехуни, люті зьвіри, черева лїниві. 13 Вірне се сьвідченнє. З сієї ж то причини докоряй їх нещадно, щоб здорові були в вірі, 14 не вважаючи на жидівські байки, нї на заповіді людей, що одвертають ся од правди. 15 Все чисте чистим; опоганеним же та невірним нїщо не чисте, а опоганив ся і розум їх і совість. 16 Визнають, що знають Бога, а дїлами одрікають ся від Него, бувши гидкими і непокірними і до всякого діла доброго неспосібними.